Наш сучасник

Геніальний українець…Тарас Григорович Шевченко… Як несправедливо мало він жив: 24 роки кріпаччини, 10 років заслання і 13 років волі під доглядом недолі… Як трагічно мало прожив поет у своєму віці, але й цього досить було йому, щоб перейти у віки, – бо до останнього подиху був вірним сином свого народу.

Його ім’я навіки вписано у світову літературу. Шевченко став національним кодом України, його народним паролем. Шевченко – це Україна. Україна – це Шевченко.

Поет підніс літературу українського народу. Він хотів бачити Україну вільною, незламною. Шевченко-поет боровся за Україну словом: «Я так її люблю, мою Україну убогу…, за нею душу погублю».

Його твори вражають вибухом поетичної сили, красою мови, могутністю думки, палкою любов’ю до знедоленого люду і вірою в народ, в його життя і розвиток. Саме Шевченко здійснив синтез української літературної мови з живою народною мовою. Його творчість – зоря світова.

3 рази він відвідував наше місто. Написав кілька художніх творів, намалював не одну картину. Ми відчуваємо присутність Тараса фізично і духовно в історії Полтавщини як за життя Великого Кобзаря, так і після його кончини.

Вшанували геніального поета студенти кафедр соціальної роботи та фізичної реабілітації і фізичного виховання. Вони провели віршовану мандрівку з «Кобзарем». Урочисто звучали вірші у виконанні студентів: «Причинна» (Ареф’єв Д.), «Думи мої, думи мої» (Дубровін В.), «Заповіт» (Радченко К.), «І виріс я на чужині» (Штименко В.), «У нашім раю на землі» (Копилець І.), «І золотої, і дорогої» (Веклич О.), «У нашім раю на землі» (Сохань М.), «Сон» (Тимофєєва О. та інші).

З цікавою доповіддю «Т. Шевченко на землі І.П. Котляревського» виступила Стороха Є.В. – провідний науковий співробітник літературно-меморіального музею І.П. Котляревського. Учасники заходу переглянули документальний фільм «Шевченко на землі Котляревського».

В.І. Скриль – старший співробітник музею познайомила студентів із експонатами виставки «Золотий вернісаж соломоплетіння» (автор Олена Опанасюк, смт. Опішня).

Л.П. Клевама, доцент кафедри соціальної роботи, в заключному слові відзначила, що, допоки буде жити наша планета, доти Тарас буде нашим сучасником.