Моє ім’я – Україна

Українець, громадянин України зобов’язаний бути озброєний інтегральними системними знаннями про Україну, її роль та місце в розвитку світової цивілізації.

Завдання закладів вищої освіти – формування високоосвічених, національно свідомих громадян з високими загальнолюдськими цінностями. Це завдання реалізується в інституті і через систему позааудиторної виховної роботи.

Полілог «Моє ім’я – Україна» вже в перші дні навчання продукував питання про місію вищої освіти України у формуванні національно-патріотичної моралі, професійної компетентності.

Мозковий штурм «Усе моє, все зветься Україна» розкрив цікаві факти про нашу країну. Роздуми про Україну «Велично сонцелика Україна є, Україна буде» засвідчили бачення студентів цієї проблеми. Серед них цікаві думки: «Дуже болить душа, коли бачиш, що в моїй країні йде війна»; «Люблю Україну, хоча й розумію, що в Україні сьогодні не легко жити звичайній родині»; «Я хочу, щоб люди не втікали на заробітки, а обробляли рідну землю і достойно жили»; «Я мрію, щоб талановиті діти здобували освіту і залишалися жити на рідній землі»; «Я – оптимістка. І вірю в потенціал нашої країни»; «Тебе не скорити, Україно» та ін. У форматі поетичного зорепаду «Я з тобою дихаю, Вкраїно» звучала поезія класиків української літератури А. Малишка, В. Сосюри, В. Симоненка, В. Стуса, С. Жадана та ін.

Конкурс на краще читання поетичних творів розпочався віршем «Вірю я, що зацвіте калина» на актуальну тему сьогодення. Катя Рибакова, одягнена у військову форму медичної сестри, зуміла справно перевтілитися в образ. І останні рядки вірша супроводжувалися оплесками, коли вона зав’язувала берці зі словами: «Стою на краю прірви і молюся. А ти чекаєш, що я похитнуся ?! Ні! – Схилилась зав’язати берці!»

Вірш  Л. Костенко « Все моє, все зветься Україна» у виконанні Максима Ткача журі конкурсу високо оцінило, нагородивши його почесною грамотою.

Студенти кафедри соціальної роботи 2 курсу Стеценко Анна та Молчанова Марія внесли улюблену гумористичну ноту українців, виконавши ряд веселих мініатюр.

Закінчився полілог легендою, яку виконали Тушна Вікторія, Даниленко Вікторія, Левонтівцев Фелікс про «Дівчину-Україну», якій доля дала неоціненний дар, що уславив країну на цілий світ – це була пісня … І в залі зазвучав запис мелодії «Україна – це ти…» у виконанні народної артистки України Тіни Кароль.

І як завжди – традиційне чаювання зі смаколиками, цукерками. В цей же день букети осінніх квітів лягли до пам’ятника Котляревському І. П. з нагоди 250-річчя з дня його народження.