Справжні перлини нашого національного буття: з досвіду наших предків

«Немає мудріших, ніж народ… У нього кожне слово – це перлина. Це праця, це натхнення…» – писав український поет М.Т. Рильський.

Минуле, сучасне і майбутнє – це нерозривні компоненти, які формують світогляд і особистість кожної людини.

Тому перед освітою стоїть завдання виховання особистості, передавання досвіду минулого, розкриття молодому поколінню найважливішого призначення людини на Землі формування його морально-духовної краси.

Традиційними засобами виховання дітей і молоді упродовж віків були звичаї, традиції, обряди, які сприяли передаванню соціального досвіду і духовних цінностей, моральних норм і принципів від старшого до молодшого, від суспільства до індивіда.

В історії людства традиційно склалося так, що кожний народ передає свій суспільний досвід, духовне багатство з покоління в покоління як спадок старшого покоління молодшому. Виховання при цьому набуває народного характеру. Народ, який хоче зберегти свою самобутність, повинен опиратися на власну національну систему виховання, яка ґрунтується на народній педагогіці. Саме з ментальності українського народу черпаються загальнолюдські цінності.

Мета заходу – розкрити вагому моральну сутність і духовну велич національного буття наших предків, їх величезного досвіду.

Форма заходу «відкрита трибуна» дала можливість студентам пізнати актуальні проблеми національного буття нашого народу, черпаючи знання із загальноосвітніх дисциплін, що вивчаються в закладі вищої освіти, з досвіду шкільного навчання. В своїх виступах вони говорили про справжні перлини з нашого національного, майже легендарного буття: про велику подію в житті кожної людини – це народження дитини; правила народної педагогіки, якою володіли наші предки, готуючи дитину до самостійного життя, вироблення світла в їх душі.

Студенти дізналися про своєрідний вимір вартості простого життя, в основі якого предки бачили «сподіяне добро», щиру допомогу один одному , милосердя, щедрість, шана та ін.

А на столі на українському рушнику лежала кругла паляниця. «Хліб наш насущний», про який наші предки говорили, що «сонце і хліб – то є ті два найголовніші крила, на яких тримається людське життя». Розповідаючи про рушник, Катя Рибакова (студентка І курсу) розпочала сучасною співанкою на слова Андрія Малишка «…і рушник вишиваний на щастя, на долю дала…»

Предки були переконані, що через руки до речі пристає людська душа. А до рушника торкаються безліч разів мамині руки, що несли лагідність, теплоту і оберігання від нещастя. Починаючи від народження і до кінця життя людини, рушник супроводжував все життя українця і став символом матеріальної культури слов’ян.

У форматі заходу відбулася цікава дискусія, тема якої близька до майбутньої професії: «буде здоровий дух – буде здорове і тіло» (з досвіду наших предків).

«Сонце і хліб – то є ті два крила, на яких тримається людське життя» – стало головною темою Тушної Вікторії (студентка 2 курсу). З великим інтересом слухали учасники заходу цікаву інформацію про червону калину, яка має значення: чистота жінки, невмирущість роду, гіркота смутку; про понад 32 властивості верби, що дало право називати людям «благословенним деревом».

Тримаючи в руках сопілку, Максим Ткач охарактеризував призначення цього інструменту, якого люди в давнину називали «соловійчиком». Він слугував на хрестинах, вечорницях, при коляді, на толоці, на весіллі, проводжали і стрічали війська козаків.

В поетичному калейдоскопі «Справжні перлини національного буття» прозвучала поезія маловідомих авторів про «Здоров’я – розкіш для людини», «Зоряна калина», «Вишитий рушник», «Хліб святий», «Життя – це просто дивна казка» та ін. у виконанні студентів 2 курсу СР Чурсіної А, Стеценко А, Мовчанової М.

Часто освітяни залишають поза увагою унікальні місцеві традиції, обряди. А саме вони, як засоби виховання, впливають одночасно на свідомість, почуття, задовольняють духовні потреби молодого покоління, формують загальнолюдські цінності.