Конкурс на «Кращий художній переклад»


9 березня – день народження Тараса Григоровича Шевченка, який є не тільки геніальним письменником, поетом та художником, а й справжнім мислителем, філософом, символом української ідеї. Леся Українка – геній української літератури, що входить в умовну тріаду Шевченко-Франко-Українка.

До дня народження українських геніїв та у межах відзначення 25-річчя Університету «Україна» кафедра філології та соціально-гуманітарних дисциплін Полтавського інституту економіки і права оголошує конкурс на кращий художній переклад іноземною мовою творів Тараса Шевченка та Лесі Українки.

Запрошуємо студентів українських ЗВО та школярів ЗОШ України взяти участь у конкурсі.

Конкурс проводиться у таких номінаціях:

  • поезія Лесі Українки;
  • поезія Тараса Шевченка.

Увага! Переклад виконується іноземною (англійською, німецькою, іспанською, польською тощо) мовою.

Вимоги:

  • переклад повинен стилістично відповідати тексту джерела;
  • переклад має рівнозначні комунікативно-функціональні властивості, зберігає авторську думку, чинить схожий естетичний вплив на читача;
  • переклад відповідає нормам сучасної орфографії і правилам граматики мови перекладу.

Оформлення робіт: роботи подаються у форматі MSWord, кегль 14 pt, міжрядковий інтервал – 1,5, абзацний відступ – 1,25 см, поля – верхнє, нижнє, ліве – 2,5 см., праве – 1,0 см., шрифт – Times New Roman.

У файлі з кожним перекладом написати ПІБ повністю (вгорі сторінки).

Для участі у конкурсі необхідно:

  • переклади надіслати до 31 березня 2023 року на: nwerbowa161@gmail.com

Результати конкурсу: квітень 2023 р. на сайті Полтавського інституту економіки і права.

Запрошуємо охочих!
Бажаємо успіху!

 

Леся Українка
Хто вам сказав, що я слабка
 
Хто вам сказав, що я слабка,
що я корюся долі?
Хіба тремтить моя рука
чи пісня й думка кволі?
Ви чyли, раз я завела
жалі та голосіння, —
то ж була буря весняна,
а не сльота осіння.
А восени… Яка журба,
чи хто цвіте, чи в’яне,
тоді й плакучая верба
злото-багряна стане.
Коли ж суворая зима
покриє барви й квіти —
на гробі їх вона сама
розсипле самоцвіти.
 
 
Тарас Шевченко
Світе ясний! Світе тихий!
 
Світе ясний! Світе тихий!
Світе вольний, несповитий!
За що ж тебе, світе-брате,
В своїй добрій, теплій хаті
Оковано, омурано (Премудрого одурено),
Багряницями закрито
І розп’ятієм добито?
Не добито! Стрепенися!
Та над нами просвітися,
Просвітися!.. Будем, брате,
З багряниць онучі драти,
Люльки з кадил закуряти,
Явленними піч топити,
А кропилом будем, брате,
Нову хату вимітати!